Явним прикладом тому є вудизм (не плутати із магією вуду) представлений «Церквою Ед Вуда» (Church of Ed Wood). Головним святим та, навіть більше, спасителем є Еді Вуд. Останній був настільки був режисером-невдахою, що його більш, ніж погано поставлені, фільми привернули велику увагу. Уже після його смерті, у 1996 році Стів Галіндо, в штаті Оклахома офіційно зареєстрував церкву його імені. Даний культ має 10 жовтня свій аналог Різдва Христового – Woodmas (алюзія на Christmas), а також вже охрестив близько 3500 з половиною людей. А у 2003 році був канонізований такий собі Пан Лобо (Ерік Лобо), що зняв серіал-пародію «Кіно безсоння» у кращих вудівських традиціях. Хоча це в основному жарт, але немало серед віруючих є і справжні прихильники Еді Вуда. Між іншим він є одним із батьків треш-фільмів.
В індійському штаті Керала набуває популярності дінкоізм (dinkoism). В 1983 році автор і художник Сомашекнаран (Somashekharan) оформив нового супергероя коміксів супермишеня Дінкан. Згодом даний персонаж став лише не тільки першим індійським супергероєм, а і набув шаленої популярності серед індійських дітлахів. В останні роки навіть виникла гумористична онлан-релігія, де Дінкан виступає, як божество. Як у коміксах, так і в «релігії» супермишеня має здібності до польоту, екстрасенсорики та суперфізичної сили, і, по-суті, є ще одною переробкою супермена.
Харухіїзм (haruhiism) заснований на серії новел японського письменника Нагару Танігава. В 2003 році вийшла перша книга про героїню Харухі Судзуміі, яка мала надприродні здібності. А саме змінювати, знищувати та навіть відновлювати реальність відповідно до її бажань та надій. В результаті вона стає божеством, яка отримала такі здібності від Надрозуму. Тому згодом із ростом популярності Харухі в літературі та аніме, з’являється харухіїзм, як просто клуб любителів даної героїні. Можна було б стверджувати, що ми маємо пародійну релігію, а саме культ персонажа поп-культури. Але незначна частина харухіїзму і справді, вірить у те, що у світі є подібна сила. Тому останніх варто вже віднести до релігії під виглядом жарту. Вони теж придумали молитву до Харухі.
Псевдорелігійність також на Заході відома завдяки «війни редакторів», яка виражається у суперництві між прихильниками текстових редакторів Emacs та VI. Кожні із сторін наполягає на тому, що саме їх редактор є зразком досконалого редагування.
«Церква Emacs» (Church of Emacs) створена Річардом Столменом. Ворогуючий текстовий редактор він називає «редактором звіра», так як VI- VI-VI – це число звіра (6-6-6). Одначе Столмен не закликає не користуватися іншим редактором, а стверджує: «Використання безкоштовної версії VI не гріх, але покайтеся». Столмен жартома називає себе St I GNU –Cius, святим церкви Emacs.
Прихильники іншого редактора у відповідь створили культ VI (Cult of VI). Вони в свою чергу жартують і придумують різні жартівливі розшифровки акронімів of Emacs. Серед звинувачень є наступне: «EMACS зробить будь-який комп’ютер повільним». Також вони сатирично згадують один недолік Emacs, а саме залежність від клавіші Alt, що стало ще одним жартівливим акронімом.
Якщо ми згадали програмне забезпечення варто було згадати ще одну релігійну течію. Кібологія (Kibology) вже є зниклою релігією. За пропозицією Марка Джейсона в 1989 році Джеймсом Паррі, який став відомий завдяки гумористичним витівкам в інтернет-просторі, була створена дана онлайн-віра. Останній має псевдонім «Кібо», що і дало основу для назви даної пародійної релігії. Адепти даного вчення та Паррі — кібологісти – вважають «Кібо» головним божеством кібології. Але в середині 1990-х років релігійний аспект зник і оформився лише клуб любителів Джеймса Паррі. Та згодом частина кібологістів зробили жартівливі культи присвячені самі собі, але так не змогли перевершити у популярності свого кумира.
Також хотілось згадати, що фільми та мультфільми теж вплинули на розвиток пародійної теології.
В експерементальній комедії Стівена Содерберга «Шизополіс» є вигадана релігія евантуалізм (Eventualism). У фільмі головний герой – Флетчер Мансон – виступає лідером релігії, яка одна час є і способом життя. Режисер картини (Содерберг) хотів зробити тонку пародію на Рона Хаббарда і його релігійне вчення саєнтологію. Особливістю філософії Флетчера є увага не на тому, що він сказав, а на тому, що він мав на увазі (eventual із англійської означає кінцевий, остаточний). По ходу фільму його стиль мови доходить до абсурду, разом із його стилем життя.
Тарвуізм (Tarvuism) є продуктом серіалу «Озирнись навколо себе» (Look Around You), що виходить на BBC з 2002 року. Серіал представляє із себе пародію на релігійні навчальні відео, в першу чергу християнства та саєнтології.
Але згодом оформилася власне «Церква тарвуїзму» (Church of Tarvuism). Адепти стверджують, що світ створив Тарву – бог, якого часто зображають восьминогом. Хоча є інші варіанти його зовнішності. Адепти стверджують, що він прийшов на землю близько трьох тисяч років назад (приблизно тоді був створений світ), як людина. Згодом його послідовники створили найбільшу і найстарішу релігію — тарвуїзм. В священій книзі — Tarvunty – розповідається історія людства та тарвуїстів, що має пародії на біблійні історії. Восьминоги є священними тваринами, і особливо ревні тарвуїсти можуть перетворитися в них, але при цьому людські лиця будуть збережені. В міфології також присутній Ооба (Oobu). Цей спрут врятував життя Тарву, колт той спустивя на Землю, та вигодовував його разом із своєю дружиною. Використання восьминогів може бути культурним відсиланням до Ктулху – бога-кальмара із однойменного циклу Говарда Лавкрафта.
Тарвуїсти визнають всі релігії, окрім барваізму (Barvuism), який пропагує абсолютно протилежні погляди, ніж тарвуїзм. Теж виступає вигаданою пародійною релігією, яка однак так і не вийшла за межі культу Тарву.
Крім того мультфільми «Сімпсони» та «Грифіни» мають свої несправжні релігії. В першому серіалі ми маємо «Західну Філію Американського реформованого Пресвілютеранства» (The Western Branch of American Reform Presbylutheranism). Останнє слово в назві конфесії є грою слів «пресвітеріанство» та «лютеранство». Хоча сатира поширюється не тільки на них, а й на інші протестантські церкви.
В другому серіалі присутня «Перша Об’єднана Церква Фонза» (The First United Church of the Fonz). В мультфільмі в трійку даної церкви крім Отця і Сина, входить Фонз. Останній є вигаданим персонажем американської комедії «Щасливі дні» (1974-1984). Дві попередні пародійні релігії набули незначного поширення в інтернет-просторі США.
Автор хотів розповісти про лондонську «Церкву без Бога» (The Church without God), але вони теж себе позиціонують, як «Перша церква атеїстів Сполученого Королівства». Звісно постає питання, якщо це зборище атеїстів, то чому вони не антирелігійна організація. Організація, що на даний час існує в північному Лондоні, є скоріш не-релігійна, так як не направлена проти конкретних конфесій, а навпаки ще пропагує свою ідеологію – світський гуманізм. Вони орендують англіканський храм святого Павла, що вже давно вже не відвідується, що взагалі стає характерно для секуляризованої Західної Європи. Їх пасторами є Сандерсон Джонс та Піппа Евенс, які є коміками. Учасникам дійства замість читання священних текстів зачитують цитати із «Аліса в країні чудес», або ж демонструють на великому моніторі доповідь про виникнення антиматерії. Також відбувається «спільна медитація», яка полягає в тому, що присутнім пропонують закрити очі та подумати. Організація не виступає різко проти релігії, а деякі її члени навіть заявляють, що на атеїстичних «месах» люди можуть відчути справжню церковну атмосферу.
Подібною є «Церква атеїстів» (Church of Atheism) у США, яка по-суті є гуманістичним клубом за інтересами, де збираються не тільки атеїсти, а всі прихильники секуляризації в суспільстві. Їх зібрання вже охрестили, як «небогослужіння». Розташовані вони в центральній Каліфорнії, що відома тим, що належить до так званого «біблійного поясу» США. Тому організатори церкви безбожників вирішили створити організацію, яка б об’єднала секуляристів.
Не один рік атеїсти та віруючі сперечаються, чи є атеїзм релігією. Але один атеїстичний діяч, назвемо його «проповідником», вирішив на словах і на ділі перейти на сторону теїстів. Це британський письменник та філософ Ален де Боттон. Він вперше серед безбожників заявив, що атеїзм – це така собі своєрідна релігія. Його переконання базуються на таких тезах: а) релігія – це віра; б) атеїзм – це віра у не існування Бога та людську природу моралі; в) отже, атеїзм – це релігія. Він навіть планує організувати в центрі Лондона «Храм атеїзму» (Temple of atheism), при цьому вказуючи, що атеїсти обділені власними «культовими» спорудами. Пропонована споруда буде представляти із себе чорну вежу висотою 50 метрів. Вона буде символізувати триста 300 мільйонів еволюції на Землі. Внутрішня стіна вежі буде складатися із безлічі тонких полос, які будуть позначати мільйон років історії людства, а зовнішня стіна буде прикрашена двійковим кодом ДНК людини. На противагу агресивному «новому атеїзмові», Боттон за те, що б шукати заміну релігії, а не просто її позбутися.
P.S. Автор вибачається за неадекватний переклад, тому в дужках дає назви по-англійському.
Далі буде
Андрій Дмитрук